вівторок, 27 жовтня 2015 р.

Зустріч у музеї.




Вивчаючи тему про українське козацтво, ми вирішили провести музейний урок. На наше прохання відгукнувся директор краєзнавчого музею Ляшко Юрій Юрійович. Урок був насичений багатьма подробицями з життя та побуту козаків,що викликало велику зацікавленність учнів класу. 

вівторок, 13 жовтня 2015 р.

Покрова

Покрова з давніх давен була захисницею всіх знедолених. Тому невипадково українське козацтво з моменту свого виникнення визнало цю святиню,як свою. Тому день 14 жовтня відтоді,став днем українського козацтва. Наші славні пращури вібрали в себе дух свободи,самовизначеності,героїзму,шани предків. Славна покровителька козацького роду протягом багатьох століть оберігала в украінцях ці риси. І в тяжкий час для нашої країни,дух звитяги і козацької слави проснувся в наших сучасних героях. Іх вчинки можна сміливо порівняти з подвигами наших земляків під час страшних лихоліть нашого народу. Серед наших земляків є і були справжні представники козацького роду,які навіть ціною власного життя не посоромили честі воїна.
   У нашому класі батьки Школяра Ігоря і Шпака Олега,також віддали шану славним козацьким традиціям і виконали свій обовязок перед Батьківщиною і нами з вами. Тож в ці дні хочеться їм щиро подякувати,за те,що вони своїми грудьми прикривали нас вдома від ворожої кулі і зневаги. І висловити побажання,щоб Покрова завжди їх покривала і оберігала від усього лихого. 

Зі святом!

Вітаємо всіх українців з великим святом Покрови пресвятої Богородиці,та Днем захисника України. Бажаємо процвітання усім нам і нашій неньці Україні.

неділя, 23 листопада 2014 р.

ГОЛОДОМОР.

Голодомор

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка...
А це ж було... І ніде правди діти,
Що заподіяли цю смерть більшовики.
Дорослі мерли, старики і діти —
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.
Вмирали сім’ї, вимирали села...
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела...
Мільйони більшовицький кат згубив.
А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,
Як голодом морили чесний люд.
Бо ж пам’ять у народу не забрати...
Й не знищити, не змити, наче бруд.
Вона передалась нам генетично,
Й живе у нас завжди з маленьких літ.
І буде жити в Україні вічно,
То ж хай про це почує цілий світ!