13 і 14 січня - Василя й Маланки; Щедра Кутя, Щедрівки; Старий Новий рік.
Щедрий вечір, або Маланки (13 січня) - свято на честь початку нового року, а разом із тим - продовження роду й щасливого подружнього життя. Наші предки вірили, що Щедрої ночі бог урожаю і бог тварин дивляться на те, як живуть люди. Тому їм слід "показати" усе найкраще, найбагатше, що є в хаті: і гарний стіл, і святковий одяг, і, головне, добре нагодовану й вичищену худобу.
За стародавніми віруваннями, у перший день нового року до хати входить Доля кожної людини. Тож цього дня не можна сваритися, вживати поганих слів, згадувати лихе.
Щедрівки - твори світського призначення. Вони відбивали настрої та бажання простого народу, будили його уяву про краще життя, зачаровували слухачів щедрістю та поезією слова.
А ось зранку 14 січня хлопчики (бо тільки вони мали на це право) ходили по хатах і "посівали".
Тож вітаю з цими зимовими святами!
Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
Сієм зерном ваговитим
Добрим людям працьовитим,
Не з сівалок, а з долоні
По долівці, по ослоні
Посіваєм в кожній хаті -
Будьте радісні й багаті.
Сієм густо перехресним
На добробут людям чесним,
Примовляєм з кожним кроком:
З Новим щастям,
З Новим роком!